Наближається повнота часів. Та, кому наперед визначено бути Божою Матір'ю, ще нічого не знає про свою майбутню роль. Марія - молода дівчина, якій Свята Трійця приготувала святий шлюб, щоб зберегти її невинність. Син Божий, що став чоловіком, Месією Ізраїлю та Спасителем світу, готовий народитися та зростати в родині.
Усе вказує на те, що батьки Марії вже померли. Найімовірніше, Марія жила в домі родичів, які дбали про неї. З досягненням п'ятнадцяти років, звичайного віку одруження молодих ізраїльських дівчат, голова родини, названий батько Марії, домовився про її шлюб з Йосифом, теслею з Назарету.
Євангеліє повідомляє про чоловіка Марії небагато. Ми знаємо, що він також був з дому Давида і що він був чоловік праведний (Мт 1:19), тобто чоловік, який в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає (Пс 1:2). Літургія звертає до нього ці натхнені слова: “Праведник квітнутиме, немов пальма; він виженеться вгору, мов кедр ливанський” (Пс 92 (91):13).
“Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” (Лк 1:34). Відповідь Марії, вже зарученої Йосифу, має єдине пояснення: Марія твердо вирішила зберегти невинність.
Євангеліє від св. Луки розповідає, що Марія відповіла Архангелу Гавриїлу, коли той повідомив їй Божу звістку про зачаття сина: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” (Лк 1:34). Відповідь Марії, вже зарученої Йосифу, має єдине пояснення: Марія твердо вирішила зберегти невинність. Жоден з людських мотивів не спроможний пояснити такого рішення, доволі рідкісного в ті дні. Кожна ізраїльська дівчина, особливо якщо вона походила з роду Давида, плекала в своєму серці надію дати життя Месії. Традиція Церкви знаходить в цій твердій постанові Марії плід особливого натхнення від Святого Духа, який готував її стати Богородицею. Той самий Дух також провадив її до чоловіка, що стане її непорочним подружжям.
Ми не знаємо, як зустрілися Марія та Йосиф. Якщо Марія, ймовірне, також жила в Назареті - невеличкому галилейському селі, вони могли бачити один одного раніше. У всякому разі, Марія ще до заручин мала відкрити Йосифові свій намір залишитися невинною, а Йосиф, підготовлений Святим Духом, мав відчути в цих словах голос з неба. Радше за все, він також відчував внутрішнє покликання посвятити себе Господу душею й тілом. Неможливо навіть уявити ту гармонію, що з'єднала два серця, той внутрішній мир, що ринув джерелом в їхніх душах після заручин.
Йосифа, шляхетного за походженням та, передусім, шляхетного духом, Церква прославляє як Мойсея, якого божественна Мудрість величала: був і Богові і людям любий, пам'ять якого — у благословеннях (Сир 45:1).
В цьому епізоді життя Марії все є надприродним і, водночас, глибоко людським. Саме простота, так притаманна божественному, пояснює появу побожних оповідань про заручини Марії та Йосифа, сповнених дивовижних подій, увічнених живописом та літературою. Згідно цих оповідань, по досягненні Марією шлюбного віку, Бог в чудесний спосіб показав священикам Єрусалимського Храму та всім людям чоловіка, обраного Ним стати подружжям Марії.
Насправді, все мало бути набагато простішим. Церемонія, найімовірніше, мала місце в Назареті. Досягши згоди з Йосифом, родина Марії провела церемонію заручин, які за Законом Мойсея мали те ж значення, що й шлюб, а за деякий час наречений привів наречену до свого дому. Це було в той час, коли сталося Благовіщення.
Заручини з Йосифом були дуже важливі для Марії. Йосиф походив з царського дому Давида, і завдяки одруженню з ним її дитині, у здійснення пророцтв, буде за законом належати ім'я сина Давидова. Йосифа, шляхетного за походженням та, передусім, шляхетного духом, Церква прославляє як Мойсея, якого божественна Мудрість величала: був і Богові і людям любий, пам'ять якого — у благословеннях (Сир 45:1).
Ізраїль нічого не знає про щойно одружену пару. Йосиф мовчазний, а Марія скромна, як завжди. Але радіє Бог і ангели дивуються в захопленні.
J. A. Loarte