Багато століть минуло з часу, коли Бог у брамі Едемського саду пообіцяв нашим прабатькам прихід Месії. Протягом цих століть люди Ізраїлю плекали живу надію на сповнення тої божественної обітниці, спрямованої до діви з дому Давида, яка зачала, і породить сина, і дасть йому ім'я Еммануїл (Іс 7:14). Покоління за поколінням побожні ізраїльтяни очікували народження матері Месії, коли породить та, що має родити, як говорив Михей, спираючись на пророцтво Ісаї (пор. Міх 5:2)
Після повернення з вавилонського полону месіанські очікування в Ізраїлі ставали дедалі інтенсивнішими. Хвиля емоцій прокотилася цією землею в роки, що безпосередньо передували християнській добі. Багато з давніх пророцтв, здавалося, вказували на скорий прихід Месії. Чоловіки й жінки з нетерпінням чекали на Надію народів. Святий Дух відкрив старому Симеону, що він не помре, поки не побачить здійснення обітниці (Лк 2:26). Анна, похила віком вдова, постила й молилася за визволення Ізраїлю. Ці двоє людей отримали величезний привілей бачити Дитятка Ісуса та тримати його на своїх руках (Лк 2:25-38).
Як свідчать деякі давньоримські оповідання, навіть в поганському світі були присутні знаки неминучості чогось дуже величного. Сам Pax Romana, всесвітній порядок, проголошений римським імператором Октавіаном Августом за декілька років до народження Господа, став провісником істинного Князя Миру, що збирався вступити у цей світ. Настав час для прийняття Спасителя.
Бог дбайливо вибирав свою Дочку, Наречену й Матір. Свята Діва, найславніша з жінок, зачате без первородного гріха найулюбленіше Богом творіння, увійшла в світ.
Якже сповнився час, Бог послав Свого сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. (Гал 4:4-5). Бог дбайливо вибирав свою Дочку, Наречену й Матір. Свята Діва, найславніша з жінок, зачате без первородного гріха найулюбленіше Богом творіння, увійшла в світ. Вона народилася серед глибокої тиші, восени, коли лани готуються до сну. В той час жоден з живих не знав, що сталося - лише ангели тішилися в небі.
З двох родоводів Христа, які наводять Євангелія, один, записаний св. Лукою, найбільш ймовірно є родоводом Марії. Ми знаємо про її славетне походження з нащадків Давида, як говорив пророк, згадуючи Месію: і вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння (Іс 11:1). Св. Павло також писав римлянам, що Христос народжений тілом із сімени Давида (Рим 1:3).
Апокрифи другого століття, відомі як Протоєвангеліє Якова, називають нам імена батьків Марії, Йоакима й Анни, вписаних Церквою в літургійний календар. Різні традиції вказують на місце народження Марії до Галілеї, або, що більш ймовірно, до святого міста Єрусалиму, де були знайдені залишки візантійської базиліки п'ятого століття, побудовані над так званим “домом св. Анни”, дуже близько до купелі Витесда. Літургія справедливо вкладає в уста Марії слова Старого Заповіту: і укріпилась я у Сіоні, у місті улюбленім він оселив мене, і в Єрусалимі — влада моя (Сир 24:11-12).
Напередодні Різдва Богородиці земля перебувала у темряві, огорнута тінню гріха. З її народженням світанок спасіння запалав як вісник наступного дня. Як молиться Церква у свято Різдва Богородиці: Своїм народженням, Пресвята Богородице, ти принесла радість усьому світові, що породила Сонце Правди, Христа, Господа нашого.
Але світ все ще не знав цього. Земля спала.
J. A. Loarte