Життя Ісідоро Сорсано

Ісідоро Сорсано народився в Буенос-Айресі 13 вересня 1902 р. Дух Opus Dei направду наповнив ціле життя Ісідоро: він прагнув досягти святості в щоденному житті, у світі, сумлінно працюючи, намагаючись освітити увесь світ світлом своєї віри та любові.

Ісідоро Сорсано Ледесма народився в Буенос-Айресі (Арґентина) 13 вересня 1902 року. Невдовзі після цього його батьки, іспанці за національністю, повернулися до Іспанії та оселилися в Лоґроньйо.

З дитинства Ісідоро відрізнявся працелюбністю та чесністю. Він закінчив середню школу в Лоґроньйо (Іспанія), де під час навчання потоваришував із Хосемарією Ескрівою, майбутнім засновником Opus Dei. Ця дружба цілком змінила життя Ісідоро.

У 1927 році Ісідоро здобув диплом інженера в Мадриді. У студентські роки він старанно навчався й був надзвичайно погідливим та доброзичливим. Ці риси стали особливо помітними, коли він почав працювати за фахом спочатку в Кадісі, потім у місті Малазі (у 1928-1936 рр.) в цехах Управління Андалузької залізниці, викладав у Промисловому училищі в цьому місті.

В період запеклих ідеологічних та суспільних конфліктів в Іспанії Ісідоро, завдяки професійному досвіду та прагненню до подвижницького життя, набув великого авторитету серед своїх колеґ та працівників залізничної компанії, де він працював. Ісідоро жертвував свою роботу Богові та доводив до кінця кожну справу. Прагнучи невтомно навертати душі до Бога, він багато викладав і присвячував себе самовідданій благодійності, працюючи в гущавині міста.

Під час подорожі до Мадрида у 1930 році він висловив св. Хосемарії Ескріва, своєму шкільному товаришеві, своє бажання присвятити себе Богові у світі й попросив про вступ до Opus Dei, який саме розпочинав своє існування. 24 серпня 1930 року він подав офіційне прохання щодо вступу до Opus Dei. Він став одним із перших членів Справи. Життя Ісідоро стало взірцем вірності Божому покликанню.

Ісідоро продовжував працювати в Малазі, потім у 1936 році переїхав до Мадриду, де продовжував працювати в ім’я Христове на підприємствах залізничного транспорту. Уся його діяльність була послідовним свідоцтвом його християнської віри.

Він жив, завжди старанно виконуючи свою роботу, з вірністю і духом служіння своїм співпрацівникам, з любов’ю до справедливості, допомагаючи нужденним, з вірою і любов’ю проводячи катехизацію і навчання найбільш знедолених верств суспільства.

Своєю відданістю Ісідоро завжди був надійною підтримкою для Засновника Opus Dei. За часів громадянської війни в Іспанії (1936-1939 рр.), коли Церква зазнавала переслідувань, він поводився як справжній герой. Хоча, будучи громадянином Арґентини, він міг вільно пересуватися Мадридом, на його життя постійно чигала небезпека, оскільки всім було відомо, що він – католик. Використовуючи своє право вільно пересуватися Мадридом, він допомагав багатьом людям, серед яких були й члени Opus Dei, ув'язнені або такі, що переховувалися в столиці.

Щодня він жив у постійній присутності Бога, його духовне життя було позначене глибоким і ніжним почуттям Богосинівства, великою любов’ю до Пресвятої Діви, Богородиці і Матері для всіх нас, і щирим бажанням віднайти єднання з Христом через дух умертвіння плоті та покаяння.

На початку 1940-х років Ісідоро захворів. З’явилися перші симптоми важкої недуги – злоякісного лімфоґрануломатозу. За короткий час Господь покликав його до Себе. З кожним днем аґонії душа того, хто помирав, зливалася з Богом. Він жертвував Йому свої тяжкі страждання з такою радістю, що вражала лікарів, медсестер та монахинь, які оточували його в останні дні.

Помер Ісідоро Сорсано з репутацією святого 15 липня 1943 року.

Дух Opus Dei направду наповнив ціле життя Ісідоро: він прагнув досягти святості в щоденному житті, у світі, сумлінно працюючи, намагаючись освітити увесь світ світлом своєї віри та любові.

В 1948-1954 рр. в Мадриді відбувся процес із вивчення життя та чеснот слуги Божого, а в 1964 р. в Монреалі (Канада) – процес з вивчення випадку чудесного уздоровлення за заступництвом Ісідоро.