Розмова однією мовою

Розуміння одного й того ж самого законодавчого акту різними інституціями Церкви не завжди буває однаковим. Подолання "синдрому вавилонської вежі" серед численних інституцій Римської Курії забезпечує Папська Рада з інтерпретації законодавчих текстів (лат. Pontificium Consilium de Legum Textibus).

15 вересня 1917 р. папа Бенедикт XV затвердив створення Папської комісії з автентичного тлумачення Кодексу канонічного права, прийнятого 27 травня 1917 р. А згодом, 1963 р., під час ІІ Ватиканського Собору папа Йоан XXIІІ доручив цій самій комісії здійснити перегляд і нову редакцію ККП. По завершенні Собору папа Павло VI створює іншу, подібну інтерпретаційну комісію – Папську комісію з тлумачення декретів цього Собору.

2 січня 1984 р. папа Йоан Павло ІІ припинив існування цих двох комісій, засновуючи motu proprio – Папську комісію з інтерпретації законодавчих текстів для автентичного тлумачення нового Кодексу канонічного права (прийнятий 25 січня 1983 р.) та законів Вселенської Церкви. Апостольською конституцією Pastor Bonus (28 червня 1988 р.) Папська комісія стає Папською Радою з інтерпретації законодавчих текстів. До компетенції Ради входить пояснення й тлумачення всіх законодавчих текстів Церкви, юридично-технічна підтримка інших дикастеріїв Римської Курії, розгляд і юридичний аналіз документів конференцій єпископів різних рівнів, надання компетентного висновку щодо законодавчих актів, прийнятих установами, чия компетенція нижча від компетенції Верховної влади, про їхню відповідність універсальним законам Церкви, та виконання інших функцій за спеціальним розпорядженням Святішого Отця.

Із прийняттям 18 жовтня 1990 р. Кодексу канонів Східних Церков до завдань цієї Папської ради входить також інтерпретація цього Кодексу і всіх законів Східних Католицьких Церков (ст. 155 Pastor Bonus).

Папська рада працює, так би мовити, "на двох рівнях". Роз’яснює закони структурам Римської Курії та дає офіційні тлумачення, відповіді на запити "для зовнішнього вжитку". Також Папська Рада з інтерпретації законодавчих текстів діє як частина судової системи Католицької Церкви. Наприклад, 25 січня 2005 р. вона затвердила Інструкцію Dignitas connubii, де містяться правила, які є обов’язковими для церковних судів при розгляді справ про недійсність шлюбу.

Беручи участь у різноманітних конференціях, Папська рада представляє доповіді з питань співвідношення моралі та права, юриспруденції та біоетики, позитивного права та природного права, поняття закону (права) і проблеми його викладання в університеті, співвідношення демократії та об’єктивного захисту головних прав людини, передусім права на життя, і розглядає інші правові аспекти.

Варто зазначити, що серед керівництва Папської Ради з інтерпретації законодавчих текстів вдруге поспіль за останній час з’являється член персональної папської прелатури Opus Dei. Першим з них був попередник сьогоднішнього очільника Ради – кардинал Хуліан Ерранс Касадо, який за свою працю удостоївся звання "Почесного Голови Ради", другим – теперішній секретар, єпископ Хуан Ігнасіо Аррієта Очоа де Чінчетру.

Єпископ Аррієта народився у Віторії (Іспанія) 10 квітня 1951 р. Був висвячений 23 серпня 1977 р. Доктор канонічного права та юриспруденції, професор канонічного права в Університеті Наварри, Риму та Венеції. Двічі був деканом Папського університету св.Хреста в період між 1984 та 1999 рр., а від 2003 р. очолив Інститут канонічного права св.Пія X. Він обіймав посади судді Церковного суду, секретаря Апостольської Сигнатури. Консультант численних дикастерій, серед них – Папська Рада з інтерпретації законодавчих текстів, секретарем якої 15 лютого 2007 р. його призначив Папа Бенедикт XVI.

Тож скидається на те, що монсеньйор Аррієта впевнено крокує шляхом освячення через професійну діяльність і виконання службових обов’язків. А з огляду на його досить молодий вік – 56 років, багато хто пророкує йому блискучу кар’єру.

  • Вікторія СЕМЕНОВА, "Католицький Вісник", № 18 (495), 2010