Єлисавета, яку всі називали “сухою”, готується стати матір'ю. Посланий Богом архангел Гавриїл розповів це Марії, і незабаром Марія пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди (Лк 1:39). Вона здійснила цю подорож не з допитливості і не для того щоб перевірити, чи сказав ангел правду. Проста, сповнена милосердя, що спонукало її турбуватися про свою літню родичку більше, ніж про себе — Марія прийшла в дім Єлисавети, тому що побачила в небесному посланні потаємний зв'язок між дитиною Єлисавети та Сином, якого носила сама.
Від Назарету до Айн-Карему - невеликого містечка на пагорбах Юдеї, де, згідно Традиції, жили Захарія та Єлисавета, довгий шлях — близько ста миль. Найбільш ймовірно, що подорож організував Йосиф, дочекавшись каравану, з яким Пресвята Діва могла почуватися в безпеці. Можливо він сам супроводжував її, принаймні до Єрусалиму. Деякі коментатори навіть припускають, що він пішов разом з Марією до самого Айн-Карему, розташованому лише в п'яти милях від столиці. Якщо й так, то він мав негайно ж повернутися до своєї майстерні в Назареті.
Марія увійшла в дім Захарії і привітала Єлисавету (Лк 1:40). За місцевими оповіданнями, дві родички зустрілися не в місті, а сільський місцевості, де, як стверджують священні тексти (Лк 1:24), Єлисавета усамітнилася на п'ять місяців від допитливих очей родичів та сусідів, щоб в піднесенні серця дякувати Богу за його безмірну милість.
Втомлена тривалою й виснажливою дорогою, Марія обіймає Єлисавету, радіючи за свою родичку, та обіцяє залишитися з нею. Божа благодать входить в дім разом з Марією, посередницею Божої благодаті. Її прихід спричинює духовне зворушення. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом (Лк 1:41).
Марія, радіючи за свою родичку, обіцяє залишитися з нею. Божа благодать входить в дім разом з Марією, посередницею Божої благодаті.
З Марією надприродні дари приходять в дім (Лк 1:42-45). Вона приносить в дім Божу славу: І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Якщо візит важливої земної персони є честю для господаря, наскільки більшою честю є приймати воплоченого в утробі Богородиці Єдинородного Сина Бога Отця? Ще ненароджений Христитель, освячений присутністю Ісуса, радісно тремтить в лоні матері, а в Єлисавети, осяяної Божим Духом, виривається пророче привітання: Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулася у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа (Лк 1:44-45).
Пречиста Діва прийшла, щоб стати слугою, натомість зустріла хвалу, благословення і визнання Матір'ю Месії, Божою Матір'ю. Марія це знає, але відносить все до Господа: бо він зглянувся на покору слугині своєї ; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди. Велике бо вчинив мені Всемогутній, і святе його ім'я (Лк 1:48-49).
Magnificat - гімн, з натхнення Святого Духа складений Богородицею зі старозавітних висловів, є портретом її душі
Magnificat - гімн, з натхнення Святого Духа складений Богородицею зі старозавітних висловів, є портретом її душі. Це - гімн милосердю великого і всемогутнього Бога і, водночас, вияв покори Богоматері. Я нічим не заслужила, каже вона, але Господь захотів здійснити в мені те, що обіцяв нашому прабатьку Аврааму та його нащадкам. Величає душа моя Господа, не тому що велика душа моя, але тому що Господь здійснив в ній велике.
Марія, проста служниця Бога та слуга людства, на три місяці залишається в домі Єлисавети, і в день народження Йоана Її присутність наповнює благодаттю Захарію, який відтоді може з усією силою знов відкритих уст співати хвалебний й покаянний гімн Господу: Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій (Лк 1:68).
J. A. Loarte