Дора дель Ойо народилася 11 січня 1914 року в Бока-де-Уерґано – містечку на півночі Іспанії. Була п’ятою із шести дітей. Її батьки були фермерами, в їхньому домі панувала глибока християнська віра. У своїй родині Дора навчилася любові до добре виконаної роботи та уважного ставлення до домашніх справ.
Маючи 26 років, вона переїхала до Мадрида, де налагодила зв’язок із монахинями Домашнього Господарства, котрі порадили їй декілька родин, в яких вона могла би працювати домашньої робітницею. Дора швидко виявила свою кмітливість та хист до ручної роботи, великі здібності до праці та інтерес до навчання. В 1945 році вона почала працювати в студенській резиденції Ла Монклоа, нещодавно відкритою святим Хосемарією Ескріва.
Засновник Opus Dei знайшов у Дорі неоціненну допомогу стосовно піклування про порядок та створення сімейної атмосфери, якої бажав для більше як ста студентів, котрі жили в Ла Монклоа. Застосування досвіду, отриманого Дорою протягом її перших років у Мадриді, значно покращило такі сфери обслуговування як прасувальня, хімчистка, прання, прибирання і кухня. Внаслідок докладених зусиль атмосфера набула спокою та радості. Для Дори також ця зустріч виявилася вирішальною, вона відкрила новий вимір свого християнського покликання: зрозуміла, що може запропонувати Богові добре виконану роботу, що стало для неї засобом особистої святості та освячення інших.
У 1946 році Дора співпрацювала у справі закладення нової резиденції в Більбао. В цьому місті, 14 березня 1946 року, попросила про вступ до Opus Dei, щоб через свою працю поширювати в різних середовищах всезагальне покликання до святості, яке проповідував святий Хосемарія.
Декілька місяців по тому, 27 грудня того самого року, святий Хосемарія запропонував їй переїхати до Рима, щоб разом з іншими жінками впорядковувати перший центр Opus Dei в Римі. З того моменту й до самої смерті Дора своєю працею та вірністю була підтримкою для засновника Opus Dei. Вона віддано й ініціативно працювала при відкритті штаб-кваритири Opus Dei. Згодом, з 1974 року, – в Римському Коледжі Святого Хреста, в якому навчаються студенти з усього світу, щоб поглибити свою філософську та теологічну освіту. Крім того, завдяки її прикладу та її добрій праці багато молодих людей перейняли від неї дух освячення щоденної роботи, її почуття відповідальності, її бажання передати світові радість усвідомлення себе дітьми Божими.
Померла 10 січня 2004 року. Її мощі знаходяться в храмі Святої Марії Цариці Миру – архиєрейській Церкві Opus Dei, у тому самому місці, де перебувають і пошановуються мощі засновника святого Хосемарії Ескріва де Балаґер та його першого наступника монсеньйора Альваро дель Портільйо, що свідчить про те, ким була Дора в служінні, яке Церква довірила Opus Dei.
З того часу тисячі вірних Прелатури та інші люди в спонтанний спосіб виявляли вплив Дори в їхньому житті. Завдяки свідоцтву тих, хто був із нею знайомий, вони переживають інтенсивність благочестивого життя, силу, любов до всіх людей і любов до Бога, яка спонукала її працювати з радістю. Це констатується також у записах численних свідоцтв щодо благодатей, отриманих за її заступництвом.
18 червня 2012 року монсеньйор Хав’єр Ечеваррія, Прелат Opus Dei, розпочав у Римі процес канонізації Дори дель Ойо. Під час церемонії Прелат заявив: «Кожного разу я все більше переконуюсь у важливості ролі, яку ця жінка мала і буде мати в житті Церкви та суспільства. Господь покликав Дору дель Ойо займатися справами, подібними до тих, які робила Діва Марія в Назареті».
«Християнський приклад цієї жінки, – сказав Отець, – своєю вірністю щодо християнського життя підтримує живим ідеал духу служіння і поширення в нашому суспільстві розуміння важливості родини, справжньої домашньої Церкви, яку вона зуміла втілити своєю щедрою та радісною щоденною працею».
Церемонія завершення інструктивної фази канонізації Дори дель Ойо мала місце 24 листопада 2016 року, яку очолив Прелат Opus Dei монсеньйор Хав’єр Ечеваррія. У своїй промові Прелат наголосив на тому, що «спокоєм, миром, який Дора випромінювала своєю присутністю, вона допомогала іншим бути вірними на шляху, що ним вони йдуть за Господом».